• Увеличить размер шрифта
  • Размер шрифта по умолчанию
  • Уменьшить размер шрифта
Главная Пенсионное обеспечение Корупційні ризики в діяльності державних службовців

Корупційні ризики в діяльності державних службовців

E-mail Печать PDF

Корупція є однією із найнебезпечніших загроз правам людини, демократії, правопорядку, чесності та соціальній справедливості, вона перешкоджає економічному розвиткові та загрожує належному і справедливому функціонуванню держав, має негативні фінансові наслідки для громадян, компаній і держав, а також для міжнародних установ.

Одним із основних напрямків у сфері запобігання корупції є виявлення корупційних ризиків, які можуть виникнути в діяльності державних службовців, а також усунення умов та причин виникнення цих ризиків.

Вказані корупційні ризики постійно досліджуються науковцями та громадськими організаціями у різних сферах державного управління.

При цьому, за поширеністю корупційні ризики в діяльності державних службовців можна розташувати в такому порядку:

- не доброчесність державних службовців;

- виникнення конфлікту інтересів;

- безконтрольність з боку керівництва;

- наявність дискреційних повноважень.

1. Недоброчесність державних службовців

Слід звернути увагу на те, що перше місце серед корупційних ризиків не випадково посідає недоброчесна поведінка державних службовців.

Етично-психологічні аспекти та соціально-правові фактори мають досить великий вплив на сумлінність державних службовців при виконанні ними посадових обов’язків, оскільки державний службовець завжди приймає рішення, у першу чергу, на підставі власного досвіду, психологічного відношення до виконуваної роботи, а також виходячи з особистих переконань та персонального соціально-матеріального становища. Тому, під час добору осіб на посаду державного службовця одним із вагомих критеріїв є, зокрема, така моральна риса, як доброчесність (чесність, моральність, добропорядність).

2. Виникнення конфлікту інтересів

Ще одним із не менш суттєвих корупційних ризиків є виникнення конфлікту інтересів, тобто наявність реальних або таких, що видаються реальними, суперечностей між приватними інтересами особи та її службовими повноваженнями, які можуть вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Державні службовці повинні знати основні принципи і норми, якими вони мають керуватися в повсякденній роботі, та межі допустимої поведінки. Етичні норми мають бути відображені в правовій системі, яка є основою для доведення мінімальних обов’язкових норм і принципів поведінки до відома кожного державного службовця. Закони та нормативні акти можуть і повинні створювати основу для здійснення керівництва, розслідування, дисциплінарних заходів і судового переслідування.

Державні службовці повинні знати свої права та обов’язки при виявленні ними фактичних або можливих правопорушень у сфері державної служби. З цією метою для таких ситуацій повинні бути передбачені чіткі правила і процедури, яких мають дотримуватися державні службовці та посадові особи, та офіційно затверджена ієрархія відповідальності. Державні службовці також мають знати, який захист їм надаватиметься у разі виявлення ними таких правопорушень.

Процес прийняття рішень має бути прозорим та відкритим для ретельного його розгляду. Суспільство має знати, яким чином державні інститути розпоряджаються наданими їм повноваженнями і ресурсами. Інформаційна прозорість може бути підкріплена такими заходами, як застосування систем розкриття відомостей та визнання ролі активних та незалежних засобів масової інформації.

Умови державної служби і робота з кадрами також мають заохочувати етичну поведінку (умови прийняття на роботу, перспективи просування по службі, можливості підвищення кваліфікації, адекватна оплата праці та політика у сфері роботи з кадрами).

У рамках державної служби мають діяти адекватні механізми підзвітності. Державні службовці мають бути підзвітні не лише керівництву, а й суспільству. Засоби реалізації підзвітності можуть бути як внутрішніми відносно до установи або відомства, так і діючими у масштабах усього державного апарату.

Для боротьби з неправомірною поведінкою мають передбачатися відповідні процедури та санкції. Тобто необхідно створити надійні процедури та ресурси для відслідковування, доповіді про розслідування випадків порушення правил державної служби, а також співвимірні адміністративні або дисциплінарні санкції.

У травні 2000 року Комітет Міністрів Ради Європи схвалив Рекомендацію Європейським країнам «Про кодекси поведінки для державних службовців», відповідно до якої Комітет Міністрів, будучи впевненим, що зосередження уваги суспільства і підвищення етичних цінностей є важливими засобами у попередженні корупції, рекомендує урядам всіх країн сприяти прийняттю національних кодексів поведінки, керуючись при цьому Модельним кодексом поведінки державних службовців.

Згідно із вимогами Модельного кодексу державні службовці при виконанні службових обов’язків повинні:

- сумлінно виконувати свої службові обов’язки, проявляти ініціативу і творчі здібності, постійно підвищувати професійну кваліфікацію та удосконалювати організацію своєї роботи;

-  виконувати свої посадові обов’язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильності до окремих фізичних і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян;

- сумлінно виконувати свої посадові обов’язки, дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов’язків;

- не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам суспільства та держави чи негативно вплинути на його репутацію.

Правила поведінки (етичні норми) для державних службовців, які встановлюють їх права та обов’язки є вкрай необхідними, оскільки дозволяють не лише карати державних службовців, а й захищати їх, були введені Наказом Головдержслужби України від 04.08.2010 року № 214 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.11.2010 року за № 1089/18384).

3. Безконтрольність з боку керівництва

Згідно із Загальними правилами, обов’язковою складовою для врегулювання конфлікту інтересів є саме контроль з боку керівництва.

У свою чергу, відсутність контролю (безконтрольність) є корупційним ризиком. Слід зазначити, що внаслідок безконтрольності можуть виникнути й інші корупційні ризики: конфлікт інтересів, недоброчесність державних службовців.

Тому, з метою недопущення (запобігання) виникнення такого корупційного ризику, як безконтрольність з боку керівництва, саме безпосереднім керівництвом контроль має здійснюватись:

- систематично, тобто нести регулярний характер, або постійно;

- всебічно, тобто найбільш охоплювати всі питання та напрямки роботи;

- шляхом перевірки не тільки тих службовців, які мають слабкі результати роботи, а й тих, що мають добрі результати;

- об’єктивно, тобто виключати упередженість;

- гласно, тобто результати контролю повинні бути відомі тим особам, які підлягають контролю;

- результативно (дієво), тобто залежно від результатів контролю мають вживатися відповідні заходи.

Також, для запобігання виникнення цього ризику необхідним є такий обов’язковий захід, як надання безпосереднім керівництвом державним службовцям практичної допомоги в реалізації поставлених завдань.

У найкращому випадку контроль з боку керівництва має містити всі перераховані категорії, внаслідок чого буде усунуто умови для виникнення корупційних ризиків.

4. Наявність дискреційних повноважень

У переліку корупційних ризиків є наявність дискреційних повноважень, оскільки саме наявність можливості діяти на власний розсуд створює умови для вчинення корупційних правопорушень.

Дискреційні повноваження мають низку загальних ознак, а саме:

- дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави) на власний розсуд оцінювати юридичний факт (фактичний склад), внаслідок чого можуть виникати, змінюватись або припинятись правовідносини;

- дозволяють на власний розсуд обирати одну із декількох запропонованих у проекті нормативно-правового акту форм реагування на даний юридичний факт;

- надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави) на власний розсуд вибирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації;

- дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави) обрати форму реалізації своїх повноважень – видання нормативного або індивідуально-правового акта, вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії;

- наділяють орган (особу, уповноважену на виконання функцій держави) правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення;

- надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави) на власний розсуд визначати спосіб виконання управлінського рішення підлеглим особам, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування, встановлювати строки і процедури виконання.

Перший заступник начальника управління Пенсійного фонду в

м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі  Грамма Г.О.

Обновлено 17.07.2013 07:39  

Язык

English Russian Ukrainian
.
Баннер
.

Афиша ДК им. Т.Г.Шевченко:

  Справки по тел. 2-16-31.

 


Все видео:

.
Баннер
.

Измаил в цифрах:

С  11  по 18 сентября в Измаиле родились 20 малышей, 3  девочки и 17 мальчиков.

Сейчас 151 гостей онлайн
Просмотры материалов : 4829644

Поиск по сайту

Баннер

Набір у патрульну поліцію

Баннер
Баннер
Баннер

Главная Пенсионное обеспечение Корупційні ризики в діяльності державних службовців