До  27 – мої річниці Чорнобилю

Щороку, коли наближаємось до чер­гової річниці Чорнобильської катастро­фи, мимоволі виникає ряд запитань: що змінилось у Чорнобилі за пройдешній рік? Що подолали і чого досягли? За 27літ на ці запитання поступово було все менше і менше конкретних відповідей...

  Cлід говорити не про лікві­дацію наслідків аварії на ЧАЕС, а про міні­мізацію. Адже обсяги й специфіка радіо­активного лиха такі, що ліквідація її результатів ні через десятки, ні через сотні років неможлива.

 Серед найскладніших проблем подолання наслідків катастрофи зали­шається справа надійної локалізації об'єкта «Укриття» та сховищ радіоактив­них відходів. Таких сховищ траншейного та поверхневого типу протягом 1986-87 років на території ЗО-кілометрової зони створили понад 800. У зв'язку з аварій­ними темпами, створення сховищ немає точного позначення їх розташування. їхні конструкції не гарантують нині забезпе­чення надійного збереження відходів у межах накопичення, а тому, потребують реконструкції - а це значить, тривалої роботи і чималих затрат. Є необхідність проведення послідовного й ретельного моніторингу усіх можливих сховищ.

Особливо у зв'язку з тим, що на об'єкті «Укриття» постійно утворюються рідкі радіоактивні відходи, що мають у своїй структурі, крім довгоживучих радіонуклі­дів ²³⁵1), ще й трансуранові елементи.

Добре пам'ятається, як після спо­рудження 27 років тому об'єкта «Укриття» оптимісти з упевненістю заявляли: та він і 100 років надійно стоя­тиме - в нього ж стільки залізобетону вгепали. Та не так сталось, як гадалось. Вже через кілька років крізь отвори, які існували в будівлі з причин екстремаль­них (і радіаційних, і темпових) умов зве­дення «Саркофага», заструменіли рент­гени з нуклідами...

Врешті-решт Чорнобильську АЕС зупинили. Та від цього проблемність її зовсім не зменшилась. Особливо, щодо головного завдання - перетворення об'єкта «Укриття» на безпечну для навко­лишнього середовища систему. Виходячи з цього завдання, в результаті довгих і не завжди плідних суперечок дійшли нарешті до висновку про необхід­ність зведення нового покриття над ста­рим «Саркофагом» - нового безпечного конфайнменту (НБК). Конфайнмент (з англійської - обмеження, ув'язнення). Згідно із затвердженим уже планом за 180 метрів від об'єкта «Укриття» змон­тують велетенський ангар напівциліндричної форми. 26 квітня 2012 року першу цеглину у цей процес покладено...

Буквально з перших днів після аварії у Чорнобильській зоні вся тодішня непроста робота отримала назву «війна» - без будь-якої алегорії. Та це й не дивно, бо ту справу інакше назвати було неможливо. Історично ми віддали­лись від цієї війни (не дай її, Боже!) не так далеко. Тому, закрити очі й уявити, що може нічого й не було, не виходить. Кажуть, що війна закінчується тоді, коли похований останній на ній загиблий. З Чорнобильською війною навіть і цим крапку не поставиш, це усвідомили не тільки правителі України, але і уряди багатьох країн. В результаті був створено спеціальний міжнародний Чорнобильський  Фонд «Укриття».

Чорнобильський фонд «Укриття» (ЧФУ) був створений Європейським банком реконструкції й розвитку 1997 року. Банк виступає як розпо­рядник коштів Фонду і працює в без­посередньому контакті з Урядом України задля забезпечення ефек­тивної реалізації проекту. Банк укла­дає угоди про гранти з організацією-реципієнтом і виплачує кошти під­рядчикам. Вищим директивним ор­ганом Фонду є Асамблея донорів, до складу якої входять представники 23 країн та Європейської комісії. З мо­менту створення Фонду в 1997 році беззмінним головою Асамблеї є Хане Блікс. Станом на кінець 2010 року загальна сума вкладів, заре­єстрованих Чорнобильським фон­дом «Укриття», становить 864 міль­йони євро.

Вклади ЧФУ

Нагадаємо, що новий безпечний конфайнмент (термін експлуатації якого - 100 років) - це багатофункціо­нальний комплекс для перетворення об'єкта «Укриття» в екологічно без­печну систему. До його складу вхо­дить основна споруда (включає ароч­ну конструкцію, проліт якої в напрямі північ-південь становить 257,44 м, висота 108,39 м, довжина 150 м, фун­даменти, західну та східну торцеві стіни), необхідні забезпечуючи та допоміжні системи; технологічний корпус, який включає ділянки дезак­тивації, фрагментації й упакування, саншлюзи, майстерні та інші техноло­гічні приміщення, а також допоміжні споруди. НБК у майбутньому дасть можливість здійснити вилучення із зруйнованого четвертого енергоблоку паливовмісних матеріалів, їх кондиціонування для подальшого без­печного зберігання.

Між іншим, НБК, як повідомила керівник інформаційного відділу ДСП «Чорнобильська АЕС» Майя Руденко, є ключовим проектом Плану здійснення заходів на об'єкті «Укриття». Першу партію металоконструкцій, призначених для зве­дення його центрального сегменту, було доставлено в Україну ще в пер­шій половині березня цього року. Конструкції виготовлені на італій­ському заводі «Чимолаі». Усього для будівництва арочної конструкції НБК заплановано в Україну поставити з Італії понад 20000 тонн металоконструкцій. А монтаж Арки розпочато на спеціальній платформі, побудо­ваній для цього в локальній зоні об'єкта «Укриття».

Крім цього, вона зазначила, що згід­но з укладеним контрактом, до жовтня 2015 року на спорудження НБК плану­ється витратити близько 990 млн. євро із урахуванням резервних сум.

Основними вкладниками Чорно­бильського фонду «Укриття», крім України, є Єврокомісія, США, Велико­британія, Німеччина, Російська Феде­рація, Франція, Японія, Італія, Канада, ЄБРР.