До 1 січня 2013 року право власності на землю підтверджувалося державним актом на право власності на земельну ділянку, а право користування - державним актом на право постійного користування землею. При цьому в державних актах старого зразка кадастровий номер земельної ділянки не зазначався. Проте такі державні акти і сьогодні визнаються державою, а тому здійснювати їх обмін не потрібно.
Так, пунктом 10 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон) визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Разом з цим, необхідно зазначити, що сьогодні укладання будь-яких угод про перехід права власності із земельними ділянками не може відбуватися без наявності кадастрового номера (ст. 132 Земельного кодексу України). До того ж для набуття права власності на нерухоме майно (будинок, гараж чи іншу споруду) також необхідно мати кадастровий номер на земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти нерухомості (частина 6 статті 120 Земельного кодексу України). Кадастрові номери необхідні при оформленні переходу прав від одного власника до іншого.